Катерина Оніщук
Всі діти — а відтак і всі люди — приходять у цей світ кожне зі своїм талантом. Але згодом, за буденними клопотами-колотнечами, за навчаннями-роботами-супермаркетами-поліклініками-статусами-стресами-шефами-свекрухами-тещами забувають про свій талант, свідомо чи несвідомо нехтують ним. І тут, насправді, годі шукати винних. Важить лише той факт, що народжуючи власне дитя, ми отримуємо досконалий другий шанс: нагоду розбудити і виплекати в собі та своєму маляті безліч дивовижних талантів: художніх, письменницьких, акторських, музичних, співочих, куховарських — їм немає ліку. Потрібно лише зважитися, відкинувши страх і сумніви. Ризикнути і виграти.
Неодмінно виграти, бо йдеться не про суспільне чи фінансове визнання (хоч і те, й інше можливе згодом, як такий собі приємний бонус), а про розвиток бажання творити як перманентного стану душі, як звички й потреби водночас. Творіння — сам процес і навіть його передчуття — це терапія, розрядка, спілкування, навчання і диво в одному занятті. Дитина разом з батьками й однолітками не лише вчиться осягати навколишній світ і людей, а й своє місце в ньому, свою унікальність, свою силу і доброту. Чи щось може поєднати людей сильніше, ніж спільно написана казка чи намальована картина? Хіба любов… Але й вона може постати з казки.
Найсмішніше (і найстрашніше), що більшість з нас про це забуває, або пам’ятає лише “в теорії”. А Євгенія Пірог (письменник, автор-організатор проектів творчого об’єднання «Всі Мрії» – ред.) підійшла до цього практично і невимушено — надихнувши усіх довкола писати рекордну «Срібну читацьку книгу». Творіння єдиної історії в словах і малюнках поєднало стількох неймовірних учасників — дітей (різного віку, з різних міст і шкіл), письменників, художників, музикантів, бібліотекарів. Вони, либонь, раніше й не чули одні про одних, а нині багато хто переписується, приятелює і продовжує уже спільну справу: заохочення до творчості та читання якомога більшої кількості дітей. Так-так, до цієї шляхетної справи долучилися й самі діти: вони не лише розповідають своїм друзям-родичам-однокласникам про чарівні пригоди Кота Бульки, а й завдяки книжечкам-складанкам, аплікаціям та оригамі, власноруч створеним під час СК-зустрічей, діти доводять іншим, що творити не тільки весело, а й просто. Узяв звичайний аркуш паперу, вирізав кілька малюнків зі старих журналів чи рекламних буклетів, сів з друзями за стіл, прихопивши ручку, клей та фантазію — і за кілька хвилин маєш власну маленьку історію з чарівними героями та щасливим закінчення! І це кілька хвилин справжнього казкарського щастя, яке не можна порівняти ні з переглядом телевізора, ні з комп’ютерною грою.
Спробуйте, «творчо ризикнути» – неодмінно виграєте, ви і ваша дитина.
Катерина Оніщук (Міхаліцина) — письменниця, перекладач, редактор. Авторка двох опублікованих поетичних збірок. Переможниця та лауреатка конкурсів “Гранослов”, “Привітання життя”, “Смолоскип”.
Вірші, проза та переклади друкувалися в періодиці, зокрема літературно-мистецьких часописах “Золота Пектораль”, “Кур’єр Кривбасу”, міжнародному альманасі “Провінція”, театральному журналі “Коза”, “Українській літературній газеті”. Вірші увійшли до антологій “Червоне і чорне: 100 поеток ХХ століття”, “Шоколадні вірші про кохання” та “Нова українська поезія” (болгарською мовою). За її віршами учасники театральної формації “МАПА.UA” поставили міні-виставу “Мандри язичниці”.
Працює у видавництві “Астролябія”, де побачили світ її переклади творів Дж. Р. Р. Толкіна (“Діти Гуріна”, “Сильмариліон”, “Сказання з Небезпечного Королівства”, “Легенда про Сіґурда й Ґудрун”, останні два — у співпраці з Оленою О’Лір) і А. Шклярського (“Томек у країні кенгуру”). Перекладає з англійської (О. Вайлд, В. Вулф, Гільда Дулітл, Дж. Моррісон), польської (В. Шимборська, М. Конопніцька), італійської (Ґ. Д’Аннунціо).
Пише твори з дітьми і для дітей.