На кухні мама вже приготувала вечерю і покликала Дженю до столу. Навіть не треба було повторювати двічі, як інколи траплялося. Здебільшого тоді, коли Дженя надто далеко літала світом своїх фантазій і не одразу чула мамині слова.
Проте сьогодні вона й сама поспішала до ліжечка, аби знову вирушити у подорож разом із ТелеВежею. Засинаючи, Дженя вмостилася так, аби хоч краєчком ока бачити червоні ліхтарики вежі.
– Цікаво, може це ліхтарики посилають сигнальні хвилі, про які говорила ТелеВежа… – крізь сон думала дівчинка.