Швидко промайнув день і надвечір Дженя знову виглянула у вікно. Коралові намиста вже з’явилися на вечірньому небі. Дівчинка помітила, що окрім цього на одному з поверхів вежі є віконця, розташовані по колу. Вони світилися денним світлом і утворювали окремий комірець Пані-красуні.
– Цікаво, що ж там відбувається?
Женя замружила очі, порахувала до десяти та уявила як всередині великої круглої кімнати ходять люди у білих комбінезончиках. Чомусь їй здалося, що має бути саме так. На спеціальному пульті вони натискають певні кнопки, яких була сила силенна!
– Мабуть, створюють зв’язок для телемосту, про який розповідала вежа, – подумала вона.
– Так! Це Головний пульт управління. Звідси керують усіма телевізійними трансляціями – передачею хвиль з телевізійним сигналом, – почулося Джені. Вона навіть озирнулася. Звісно, вежі поруч не було.
Тому вона і телевізійна, щоб розмовляти на відстані!