Тут Дженя почула, як запрацював телевізор, де саме показували її улюблений мультфільм.
– Прокидайся, Дженю! Приємного ранку тобі, фантазерко! За п’ять хвилин сніданок! – чомусь раптом маминим голосом заговорила ТелеВежа.
– Ой, це ти, мамочко! – сказала Дженя, розплющуючи очі.
– Треба таки прокидатися, – подумала дівчинка і мерщій побігла робити зарядку, аби вчасно встигнути до школи.
Там же стільки цікавого! Хіба можна пропустити?
Ранок і справді був приємний. Вежа стояла за вікном і дарувала дітлахам веселий мультик та гарний настрій перед шкільним днем. На уроках Дженя старанно виконувала всі вправи, аби звільнити час для вечірніх роздумів про вежу. У ліжечку Дженя й не помітила, як прийшов сон.
Вона навіть не почула, як підходила мама поправити ковдру і неслухняні кіски своєї донечки.
Дженя вже подорожувала з Пані ТелеВежею…