31 січня 2012
На творчу зустріч в Національному музеї літератури України проект “Срібна читацька Книга” запросили наукові працівники музею – завідувач науково-освітнього відділуТамара Василівна Сидоренко та письменниця, керівник студії “Духовність української родини” Марія Морозенко. Таке особливе місце чекало творчих, яскравих співавторів. Ними виявились учні шостого класу спеціалізованої школи № 87 ім.О.Довженка, долучилась десятикласниця гімназії 39 Інна Більська, юна художниця.
Версію фіналу казки, яку школярі вигадали в Музеї літератури, записали знаний дитячий письменник Іван Андрусяк разом з автором проекту Євгенією Пірог. Серед учнів виявилась ще одна “літературна одиниця” – Марта, донька дитячого письменника Ю.Бедрика. Сюрприз! Традиція!))
Редагувати текст доручили пану Івану. Йому це заввиграшки, адже саме цим він займається у видавництві “Грані-Т”. Дещо співавторське додала твору Казкарка Джінні.
Художню версію творчої сторінки склала Наталя Кучер, художник та науковий співробітник музею, насправді склала – з фрагментів дитячих малюнків, що теж вперше на проекті.
На сторінці з’явилися київські мотиви. Ще б пак!
Митцям на згадку традиційно подаровано неповторну “творчу авмосферу Срібної Книги” у скляній баночці з “розписом від Джінні”, а всім читачам – варіант завершення казкової історії про планету чарівних бульюашок і кота Бульку.
Пригадуєте, пожежу у львівській Ратуші загасили і всі зраділи? Наступні події могли розгортатися так…
“А тим часом у школі Директор страшенно дратувався.
– Де знов поділись ці неслухи? Тут саме Міністр прийшов з перевіркою, а Дмитра і Женьки нема! Вся звітність – котові під хвіст! – несамовито репетував він, протираючи лисину.
Годинник на вежі наближав час завершення уроку. За мить політ мандрівників завершився – з їдальні щосили запахло котлетами. Булька не втримався і…ЧХНУВ так гучно, що Лилик мало не збився з курсу, а годинник перетворився на звичайний. Велика срібна стрілка хитнулась і відламалася.
Лилик ледь встиг підхопити її, аби вона не дзенькнула по голомозій маківці Директора.
Космічні блукальці з Лиликом із срібною стрілкою постали перед розлюченим Міністром Бабайченком. Він був готовий кинутися на дітей, та спритний Лилик, мов срібна блискавка, войовниче гасав навколо. Тут і Булька отямився, зняв рукавички й упивсь в Бабайченка гострими пазурами.
– Йой! Змилуйтеся!! Більше нєєє… Більше не буду міністром і ніколи в світі не кричатиму на дітей!
Бо-о-ом! Бо-о-ом! Бульк!… почулось десь із годинника. Школярі стрімголов побігли на перерву, і лише Дмитрику та Женьці здалося, що замість зозулі з віконця годинника висунувсь смугасто-барвистий хвостик.
Що то він накрутить нам далі?”
Нагадую, до 15 лютого наші творчі конкурси тривають і чекають твоїх художніх і литетурних спроб!
Мрії мають здійснюватись!