Мармеладний сон про зниклу Райдугу
Цукерничка Моллі з рожевими квітами добре знала, що чаювання осіннього вечора зазвичай особливо теплі. Може тому, що попереду зима і всім хочеться увібрати побільше тепла? А може це різнобарвність осіннього листя розфарбовує щирість душі? І вже не важливо, навіть, скільки ложок цукру покласти, чи іде дощ… Це просто затишний осінній вечір в п’ятницю…
Злива за вікном кондитерської фабрики аж гула. Патьоки води хлюпали, грім ляскав та розлого гуркотів. Мармеладику стало лячно, дарма що він тут вартовий. Згодом монотонний шурхіт фабричних машин, що виготовляють цукерки, трохи заспокоїв його. Дощ нескінченно стікав по віконному склу і Мармеладик задрімав.
– Галактика Карамеллі в небезпеці! Метеоритний дощ змив фарби з Веселки! – схвильовано повідомив голос диктора, дивним чином схожий на голос керуючого фабрикою Сера Шоко-Боба…